Архів Західноукраїнської Народної Республіки у Римі

ЗУНР створена в листопаді 1918 року на частині українських етнічних земель – Галичини, Буковини та Закарпатті, що входили до складу Австро-Угорської імперії. 09.11.1918 сформовано вищий виконавчий і розпорядчий орган ЗУНР – Тимчасовий Державний Секретаріат; вищий законодавчий орган – Українська Національна Рада. Президент УНРади – Євген Петрушевич (з 03.06.1919 – Диктатор ЗО УНР). Самоліквідована 22.01.1919 внаслідок злиття з УНР. До 20.12.1919 – конфедеративна Західна область УНР. До травня 1923 існували в екзилі: еміграційний уряд ЗУНР, її установи, органи, дипломатичні представництва і місії. Після припинення діяльності уряду Євгена Петрушевича в 1923 р., його архів залишався у Відні (Австрія). Угода про передачу архіву у власність митрополита А. Шептицького для зберігання в організованій ним задля цього філії Національного музею у Відні була підписана між Є. Петрушевичем і А. Шептицьким 26 квітня 1934 р. Під час Другої світової війни постало питання про його переміщення у безпечніше місце. У жовтні 1942 р. архів ЗУНР було передано до сховищ Австрійського державного архіву на умовах депозитного зберігання. Повернути архів ЗУНР з австрійського держархіву владося предстоятелю УГКЦ Йосифу Сліпому, наступнику митрополита Андрея Шептицького, після повернення із сибірського заслання. Архів передали у створений Й. Сліпим Український католицький університет у Римі 22.04.1968.

Документи Уряду Диктатора ЗУНР: Президіальної канцелярії Диктатора ЗУНР; Канцелярії військових справ; Канцелярії Українського прес-бюро у Відні; Відділу внутрішніх справ, судівництва і комунікацій; Відділу фінансів, торгівлі та промисловості (ВФТП); Відділу шкільних справ. Зокрема, Конституція УНР (29.04.1918), ЗУНР (15.11.1918); проекти статутів для Східної Галичини та Карпатської України (1920); укази, обіжники, розпорядження, постанови та декрети Диктатора ЗУНР Є. Петрушевича; рішення Української Національної Ради від 03.01.1919 про об'єднання ЗУНР з УНР; політичні ноти, відозви, протести, пропам'ятні записки Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри, президента Української Національної Ради Євгена Петрушевича до Ліги націй про обґрунтування прав українців на власну державу, про східногалицьке питання тощо. Протоколи нарад Колегії Уповноважених Диктатора ЗУНР, протоколи засідання екзаменаційних комісій щодо складання іспитів на атестат зрілості тощо. Обмін нотами між відомствами Диктатора ЗУНР та окремими міністерствами, а також іншими службами ЗУНР з питань внутрішніх справ, судівництва, освіти, комунікацій, торгівлі тощо. Звіти з основної діяльності та фінансового характеру. Документи Посольства ЗУНР у Відні: договори, пропам'ятні записки, облікові документи, листування української еміграції тощо. Документи Українського прес-бюро у Відні: наукові дослідження, реферати, комюніке, повідомлення та офіційні спростування, листування з представництвами за кордоном. Документи комісій: Кодифікаційної комісії ЗУНР (розпорядження про створення комісії, протоколи засідань комісії та матеріали про її роботу), Української ліквідаційної комісії (протоколи засідань, акти, звіти комісії). Документи місій: Української військово-санітарної місії для справ військовополонених (накази місії, звіти про її діяльність, легітимаційні картки, документи про евакуацію), Надзвичайної військової місії УНР (Директорії Петлюри) на підтримку військовополонених у Центральній і Південній Європі (доповіді та рапорти про стан військово-санітарних місій для полонених, звіти з поїздок по таборах полонених, світлини). Документи Міжнародного Червоного хреста та Українського Червоного хреста (накази, звіти про діяльність, інформації про роботу його відділів та закордонного бюро, відомості обліку військовополонених, інтернованих та хворих тощо), Західноукраїнської Ліги союзу народів (відозви, статути, листування) та матеріали Комітету “Christian Herald – New-York”. Документи Українського військового комітету допомоги та Українського Союзу Старшин; табору воєнно-інтернованих у Талєргофі; матеріали фондів українського Воєнного музею. Документи з архівів особового походження (праці, справи, друковані видання, записки, листування тощо) Антіна Дольницького, Євгена Олесницького, Михайла Грушевського, Євгена Петрушевича, Юліана Романчука, Кость Левицького, Мирона та Євгена Всеволода Гаврисевичів, Льва Левицького, Іллі Семаки, Григорія Микитея та Антіна Петрушевича.